У нашій школі  розпочато проведення  ХІ  Всеукраїнської благодійної акції «Серце до Серця»  та Всеукраїнського марафону  «Біжу заради здоров'я дітей», з метою збору благодійних внесків для придбання медичного обладнання для новонароджених дітей, для реанімаційних відділень обласних лікарень. 

11 квітня на шкільній лінійці "Врятуймо життя дитини", до дітей та вчителів  звернулись учні чергового 10 класу з такими словами.

У кожного свій біль і своя радість. Але ми живемо у соціумі і не можете сказати «моя хата з краю, я нічого не знаю».Більшість людей намагається не пропускати крізь себе  молитви хворих дітей з благаннями про допомогу, бо це дуже важко. У магазинах стоять скриньки, куди не байдужі рівняни можуть внести свою лепту в їх порятунок. А як виглядає це все зсередини?

Хворі діти лежать у білих палатах замість того, щоб бігати на вулиці з однолітками і грати у сніжки, їх постійно «пічкають» уколами, а вони все одно посміхаються людям. Розумієте? Вони хочуть жити!

Дітки радо граються, їм не вистачає уваги, терпіння і простих дитячих забавок. Нові іграшки тішать не довгий час, їм так кортить з кимось поговорити, погратись ляльками чи побудувати залізничну доріжку для потяга. Боже, які вони чарівні! В них сила, в них мужність, в них – жага до життя!

Батьки…батьки змучені та…не мають права показувати свою слабкість. Вони з надією в очах упиваються словами волонтерів, що можна за меншу ціну знайти ліки; вони радіють кожній гривні і усім людям, що відгукнулись на їх біду.

Для когось 100 грн. із сімейного бюджету – то значні витрати, а хтось може 2 тис.грн. як новорічний рахунок дитині презентувати без проблем. Кожен може вирішувати за товщиною гаманця та голосом серця.

Але не забувайте – сьогодні Ви не допомогли, завтра Вам не допоможуть. Чи Ви наївно думаєте, що вони від народження отак живуть? Хвороба не вітається, без стука заходить у хату. Вона приходить отака, яка є, – страшна, болюча і неочікувана. Вона висмоктує всі сили з організму, краде спокій і дере тіло.

І все це повинні витерпіти тендітні плечі діток – беззахисних та ні в чому не винних. Вони просто хочуть жити – ходити у школу та бути здоровим, їсти їжу, як всі малюки, бігати та гратись.

Не може всмоктати матінка Земля всі сльози, що ллються з очей батьків, рідних та не байдужих людей. Онкохворі дітки бажають тільки швидше одужати.

Батьки моляться. Вони діляться один з одним не тільки порадами, а й ліками. Горе їх об’єднало. Їх дітки такі юні, вдома на них чекають братики та сестрички, а вони…мовчки дивляться у вікно, на перехожих, котрі постійно кудись поспішають. Люди, які в хаосі буденних клопотів не помічають найціннішого – життя!

Лікарня не може бути приємною, скільки іграшок у палаті не поставити. Батьки намагаються максимально комфортним зробити перебування дитинки у палаті, але чи можна бути хворим і щасливим?

Хворим дітям так потрібна наша увага. Не оминайте їх, відкиньте страх і байдужість! Врятуйте бодай одне людське життя!

На лінійку учні школи прийшли з виготовленими власноруч символами благодійної акції.